ПАТ "УКРНАФТА" 
НГВУ "БОРИСЛАВНАФТОГАЗ" 

82300 Львівська обл., м.Борислав, вул.Карпатська Брама 26 
Про нас Наші спеціалісти Тендер на закупівлю товарів, робіт та послуг Інвесторам Фото альбом Історія Контакти

    Як доносять до нас стародавні джерела, "скальна олія", себто нафта, була відома в Галичині ще у тринадцятому столітті. А в наступні століття зафіксовано чимало документальних згадок про те, як наші предки застосовували нафту: при лікуванні різних хвороб і як мастило для возів.


Либаки черпають з ями нафту за допомогою конячого хвоста.

    Цілком імовірно, що й на території Борислава нафта (на місцевому діалекті - "кип'ячка") була так само відома ще у сиву давнину. Не випадково одне із колишніх сіл має назву Мразниця, від слова "мразь", де просочувалася нафта. Згодом тут і в інших місцях бориславщини виросли сотні спочатку шахто-колодязів, потім перших свердловин. Але справжнім, хоча примітивним, видобутком кип'ячки підприємливі люди почали займатися на кількагектарному громадському пасовиську, що мало назву "Дучки", в самому центрі міста, де з часом прокопали і спорудили кілька тисяч копанок. Це було у середині дев'ятнадцятого століття.


Либак з коромислом та відрами (киблями) нафти (ропи) для продажу

    А до того зафіксовано декілька промовистих історичних фактів, що проливають світло на передумови нафтового "буму" в Бориславі. 1816 рік: управителю соляних копалень у Модричах Йосипу Геккеру та місцевому селянину Івану Митису пощастило здійснити примітивну перегонку нафти, яку згодом застосували для освітлення вулиць. 1830 рік: селянин Байтала, який походив із околиць Борислава, можливо з Нагуєвич, переганяв нафту в залізному горшку, до якого було прироблено дуло рушниці. 1853 рік: австрійське цісарське бюро видало бориславському аптекареві Іванові Зегу привілей (патент) на запропонований ним спосіб очищення нафтових дистилатів.


Вулиця Панська - нині Шевченка.

    У той же час майстер-бляхар Адам Бартковський виготовив досконалу лампу. Перша нафтова лампа освітила аптеку Міколяша у Львові. А з 31 липня 1853 року гасове освітлення почали практикувати у львівському крайовому шпиталі. При такому освітленні доктор Заорський уперше успішно виконав хірургічну операцію. Тому цей день, на думку деяких фахівців, увійшов в історію, як початок світової нафтової промисловості, колискою якої став Борислав.
    1859 рік: у Дрогобичі збудовано першу нафтоперегонну установку. Її продукцію стала застосовувати північна залізніця в Австрії для освітлення поїздів. Природньо, що то була бориславська нафта, бо саме після цього помітне пожвавлення видобутку нафти в Бориславі. У 1865 році тут на площі 30-40 моргів було від 10 до 12 тисяч копанок глибиною від 4 до 28 сажнів, де "кип'ячку" видобувало близько 10 тисяч робітників. 1870 рік - на ділянці "Ріпне", неподалік річки Тисмениці (тепер там вулиця Лісна), діяло понад 100 свердловин. Саме тоді виявлено джерело цілющої "Нафтусі", що струменить і понині. Як свідчать документальні джерела і довідкова література, саме в ті часи інтенсивно зростає населення Борислава, в якому з 1859 до 1880 року число мешканців збільшилася з 621 чоловіка до 10268 осіб. До того ж, на копальнях працювало близько 5 тисяч мешканців навколишніх сіл.


Перший залізничний вокзал у Бориславі (знищений у Другу світову війну).

    Видатним в історії промислового Борислава стало 31 грудня 1872 року: цього дня введено в експлуатацію залізничну колію, що з'єднала Борислав не лише з Дрогобичем, а й зі столицею монархії Віднем (перед цим нафту возили возами з ємністю 15 віденських центнерів (840 кг) до Дрогобича і Перемишля). Це дало поштовх до нового нафтового "буму". І вже у 1875 році в місті діяло 75 великих і 175 малих підприємств, які головним чином видобували нафту.
    До початку 90-х років ХІХ століття свердловини в Бориславі бурили ударним ручним способом неглибокі - найглибша в районі Потоку сягала 208 метрів (1889 рік). Навесні 1883 року у місто прибув канадський капіталіст Мак Гардвей, який купив у місцевого власника Корнгабера право на пошуки нафти і тут же зайнявся бурінням трьох свердловин. На них він запровадив новий спосіб механічного ударного буріння, який у Бориславі назвали "канадійкою". Досить швидко (1884р.) пробурено свердловину "Карпатський Раточин-1", що з глибини 700 метрів дала фонтан нафти. Тоді й розпочався період експлуатації так званого "глибокого" Борислава.


Вид ударного ручного буріння свердловини "Банк Кредитовий" у Бориславі.

    В останні роки дев'ятнадцятого століття відкрито Східницьке родовище. Свердловина "Якуб" із глибини понад 300 метрів давала щодоби 500 тон нафти, а бориславські - поза 211 тисяч тон. Саме тоді Галичина займала третє місце у світі з нафтовидобутку, поступаючись хіба Росії та США.


Горить найпотужніша свердловина Ойл-Сіті (№238) 1908р., район Тустанович.

    1907-1913 роки - період найвищого видобутку "цінного скарбу" за всі часи. Найунікальнішою, так само за весь період нафтовидобутку, була пробурена 1908 року свердловина "Ойл-сіті", яка із глибини 1016 метрів давала щодоби 3000 тон нафти і 900 тисяч кубометрів газу. Та не минуло й місяця, як під час грози від удару блискавки на цій свердловині спалахнула пожежа, що тривала три тижні.


Бараб (безробітний) на Барабському мості - місці найму на короткочасну роботу. Нині центральна частина міста.

    До речі, нафтопромисли Борислава горіли постійно і забрали з собою не одне людське життя. Одним із перших поплатився винахідник гасової лампи Іван Зег: під час продажу нафтопродуктів в одній із львівських крамниць у вогні згоріли його дружина і сестра.
    При промисловому нафтовидобуванні техніка безпеки була такою низькою, що нещасні випадки, каліцтва та смерті стали буденним явищем. Ніхто не давав робітникам жодних, навіть елементарних, правил обережності, як саме мають робітники чинити, аби не потрапити в небезпеку. Ось чому Борислав того часу називали "містом калік".


Наповнення 10-тоних залізничних цистерн після 1872 р. бориславською нафтою.

    Дослідженням нещасних випадків у Бориславі займався і наш славетний краянин Іван Франко. Ось що він писав з цього приводу: "Кілько їх там (у Бориславі) погибло, відколи почалися роботи, цього докладно не знаю і сумніваюся, чи це коли-небудь докладно виявиться. Урядово сконстантованих випадків насильної смерті робітників в ямах бориславських було певно не менше, як 10000... Коли я ще був малий, то батько, бувало приїхавши в понеділок з торгу з Дрогобича, розповідав: от, цього тижня - знов яма привалила п'ять хлопа, цього знов десять хлопа... То яма завалилася, то линва урвалася, то заморока (супутні гази) задушила на смерть..."
    Чимало випадків таких нещасть описує у своїх творах ще один сучасник великого Каменяра, знаменитий бориславець, письменник і педагог Стефан Ковалів. Життю та боротьбі робітництва нафтового міста за свої права і присвятив І.Франко всесвітньовідому повість "Борислав сміється".
    Люди були заручниками таємничих глибин, а ще - байдужого ставлення до їхньої безпеки з боку різних зайд, які приходили сюди, до Галицького Клондайку, аби збити капітал, але не переймалися людськими нещастями. І тим не менше наші кряани з цілого підгір'я рятувались, як могли - шукали роботи і щастя на бориславських копальнях.


Нафтові свердловини (шиби) в районі Мражниці

    З початком Першої світової війни видобуток нафти різко падає.
    1918 рік - проголошено Західно-Українську Народну Республіку. У Бориславі влада молодої української держави проіснувала дуже мало. Вся Галичина попала під панування Польщі.
    У 1922 році в Бориславі спорудженно першу в Галичині електростанцію, що працювала на газовому паливі. Вона діяла до червня 1941-го, - саме тоді при відступі її зруйнували радянські військові.


Перша гімназія у довоєнний період. У нинішній час школа №3.

    1928-1932 роки позначені світовою економічною кризою. Вона не обминула і Борислава, в якому головним чином діяли американські та фрацузькі нафтові компанії. Видобуток нафти в Тустановичах, Бориславі, Мразниці зменшився більш як на третину, а газу - знизився більш як на половину. Іноземні монополії і не прагнули вкладати кошти в розвиток тодішнього великого Борислава. З одного боку - економічна криза, з другого - нестабільна політична ситуація в Європі. Розвідування й освоєння нових свердловин під кінець правління Польщі значно скоротилося. На 1 липня 1939 року із 625 свердловин 525 були оснащенні желонками (посудина для підняття нафти зі свердловини) і свабами (поршень із клапаном, з допомогою якого нафту висмоктували на поверхню). І лише 100 експлуатувались з допомогою глибинних насосів змонтованих у шибі.
    1 вересня 1939 року війська фашистської Німеччини напали на Польщу. Почалася Друга світова війна. За два тижні німці вже були в Бориславі. Але за кілька днів відійшли - відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа. На територію Західної України 17 вересня вступили радянські війська. 24 вересня вони були в Бориславі.
    Нова влада провела націоналізацію, в тому числі і нафтової промисловості. До кінця 1939 року створено п'ять великих нафтогазовидобувних промислів, що увійшли до складу тресту "Укрнафтовидобуток". Їхніми керівниками були колишні висококваліфіковані робітники Іван Русиняк, Іван Щепанік, Антін Глушек.


Загальний вигляд Борислава з гори Городище.

    Хоча й усі промисли Борислава були охоплені соціалістичним змаганням, нафти від цього не прибуло - видобуток її катастрофічно падав і за два роки радянської влади зменшився на 40 відсотків.
    22 червня 1941 року на українську землю впали бомби: розпочалася радянсько-німецька війна.
    За роки німецької окупації бориславські нафтопромисли зазнали дальшого занепаду, хоча падіння нафти допущено незначне, було пробурено понад 100 неглибоких свердловин. Люди працювали під страхом на старому обладнанні, ще з часів австрійської імперії. Загалом, у 1944 році в Бориславі видобуто 157,5 тисячі тон нафти, більша частина якої пішла для Берліна, а менша для Москви.
    7 серпня Борислав знову зайняли радянські війська, услід за якими приїхали спеціалісти зі сходу, зокрема, з Росії та Азербайджану.


Вулиця Панська - тепер Міцкевича.

    У 1945 році досягнуто довоєнного рівня нафтовидобутку - 177 тисяч тон. Але саме у 1945-46 роках у Бориславі відбулися великі кадрові зміни. Внаслідок операції "Вісла" з території Польщі в Україну переселено сотні тисяч лемків і мешканців з Надсяння. У той же час у Польщу виїхали практично всі поляки, а вони в Бориславі займали головний прошарок серед працюючих, та й посідали в нафтовидобутку провідні посади в управлінні. І тут до керівництва виробництвом стали місцеві люди, але на головні керівні пости все-таки поставили немісцевих.
    У 1945 році перша група бориславських нафтовиків поїхала в Азербайджан запозичувати нові методи нафтогазовидобутку. Серед них - Є.Гринчак, Р.Дудурак, М.Желем, Д.Мицак. Багато в тих поїздках було пропагандистського елементу, формалізму, але була й користь: краще раз побачити, аніж десять разів почути. Та й техніка на бориславських промислах працювала здебільшого вироблена на Кавказі.


Вулиця Костюшко - тепер Карпатська брама.

    За перше повоєнне п'ятиріччя суттєво оновилися серед нафтовиків робітничі і інженерні кадри. У 1946 році на промисли прийшло 400 випускників Бориславської школи фабрично-заводського навчання, Бориславського і Дрогобицького ремісничих училищ. У 1948-му сюди прибули перші випускники Львівського політехнічного інституту і Дрогобицького нафтового технікуму.
    Першого повоєнного року розповсюджено буріння роторним способом, а це давало можливість іти на більші глибини. Перша свердловина роторного буріння була пробурена у 30-ті роки - Стателянд-33.
    1945 року в Бориславі організовано центральну науково-дослідну лабораторію (ЦНДЛ) об'єднання "Укрнафта". Керівниками цього підрозділу працювали О.Снарський, К.Оганов, Р.Григорян, О.Плескановська, а ще - відомі фахівці Е.Чекалюк, М.Дем'янчик, К.Гаврилкевич, В.Михалевич О.Солецький... Це вже були перші елементи наближення науки до виробництва, що в перспективі дало добрі плоди.
    Важливою віхою у розвитку нафтогазовидобувного підприємства було введення 1949 року міжпромислової компресорної станції - на території теперішніх володінь бази виробничого обслуговування НГВУ. У різні роки цей колектив очолювали П.Д.Величко, Д.П.Никонов, Л.Ю.Пільків, А.О.Сухоженко.
    У перше повоєнне п'ятиріччя на бориславських нафтопромислах проведено чимале технічне переозброєння, хоча воно багато в чому відставало від світових стандартів. У 1950 році понад три чверті свердловин з желонкового і свабового перевели на глибиннонасосний метод експлуатації.
    За повоєнні десятиріччя в нафтовидобутку та в бурінні постійно проходили реорганізації. Так і 1954 року трест "Бориславнафта" перейменовано у нафтопромислове управління "Бориславнафтогаз". А в березні 1959 року на базі тодішніх восьмого, дев'ятого і п'ятого організовано перший, другий і третій нафтопромисли.
    1952 року відбулася велика подія в культурному житті міста і нафтовиків: завершено будівництво Палацу культури нафтовиків, одного з кращих на всій тодішній Дрогобиччині, із залом на 700 місць, бібліотекою, залами для кіно і для танців.
    Великий прорив у нафтовидобувній справі бориславські прохідники та експлуатаційники зробили спільно у шістдесятих роках. У 1961-му вперше на новій Орівській площі застосовано алмазні долота. 1962-й - свердловина "Улично-1" ознаменувала відкриття Орово-Уличнянського родовища. Ще через декілька літ, у 1967-му, відкрито Стинавське, у грудні 1968-го року - Іваниківське газо-конденсатне, наприкінці 1969-го - Старосамбірське нафтові родовища. Це дало змогу в 1969 році досягти апогею у видобуванні нафти - 569 тисяч тонн.


Загальний вигляд Борислава 50-х років.

    З другої половини п'ятдесятих років у нафтовидобуванні проходив процес диспетчеризації. У 1967-му його було завершено на першому і другому нафтопромислах. Тоді задіяли п'ять сигналів: пуск та зупинка верстату-качалки, контроль за подачею нафти, сигнал на випадок аварії, зняття динамограми та забезпечення зв'язку. Цю новинку - двопровідну систему диспетчеризації частотного типу - впроваджувала у бориславське виробництво лабораторія автоматики електроприводу Львівської політехніки. З 1 січня 1970 року проходить ще одна реорганізація. Відтоді НПУ "Бориславнафта" має сьогоднішню назву - НГВУ (нафтогазовидобувне управління) "Бориславнафтогаз". Організовано також районні інженерно-диспетчерські служби: РІДС-1 - у Бориславі, РІДС-2 - в Уличному, а у Східниці створено дільницю з нафтовидобутку. У серпні 1971 року РІДСи перейменовано на РІТСи - районні інженерно-технологічні служби. У 1975 році РІТС №3 створено у Східниці - для обслуговування Східницького, Старосамбірського і Стрільбицького родовищ. 30 грудня 1972 року - важлива подія в житті всіх бориславських нафтовиків: цього дня при Палаці культури засновано музей історії нафтової, озокеритної і газопереробної промисловості району. Першим його громадським завідувачем був відомий знавець минулого нафтопромислового розвитку Борислава, кандидат технічних наук Ярослав Мирка. На початку вісімдесятих, коли створили загальноміський краєзнавчий музей, експонати з життя і побуту нафтовиків поповнили його стенди, а музей історії нафтовидобутку припинив своє існування.
    У сімдесяті роки, незважаючи на дальше розбурювання і введення нових родовищ, спостерігається падіння видобутку нафти. І тоді бориславські нафтовики - люди творчої думки - задля стабілізації видобутку нафти застосовують різноманітні геолого-технічні заходи. У липні 1974 року введено в експлуатацію нову блокову кущову насосну станцію для значного збільшення нагнітання води у пласти. На дільниці "МЕП" з 1970 року нагнітали пару високого тиску через спеціально пробурені свердловини. Найбільш ефективними виявилися соляно-кислотні обробки свердловин з азотом на Старосамбірському родовищі.
    На старих родовищах застосовували вторинні методи нафтовидобутку: заводнення, форсований відбір рідини, вакуум-процес, теплову обробку свердловин з допомогою гарячих рідин, розчинників... На покладах, розробка яких досягла завершальної стадії, застосовували третинні методи видобутку нафти: паротепловий вплив на поклади. Чимало геолого-технічних заходів застосовують і сьогодні, хоча кількість їх обмежена у зв'язку із браком коштів.
    Новою яскравою сторінкою у житті бориславських нафтовиків, що вселила надії на пошуки великої нафти, стало відкриття наприкінці 1975 року Новосхідницького родовища. У перші місяці 1976 року на свердловині "Східниця-3" одержано потужний фонтан нафти з початковим дебітом 221 тон за добу через 12-міліметровий штуцер. За перший рік її експлуатації свердловина дала більше 91 тисячі тон нафти. За своїм нагромадженим вуглеводневим видобутком це унікальна свердловина, адже її показник - більше 1 млн. тон у нефтовому еквіваленті не має жодна свердловина на Прикарпатті.
    Невдовзі відкрито новий поклад нафти Заводівського родовища свердловиною "Урич-15" в ямницьких відкладах другого ярусу складок, розташованих на одній лінії з Новосхідницьким родовищем. А в кінці 1977-го завершено буріння надглибокої пошукової свердловини "Східниця-2", глибина якої досягла 6020 метрів. Але промислового припливу нафти з цієї найглибшої свердловини отримати не вдалося.
    У вісімдесяті роки вдалою знахідкою була свердловина №51 на Заводівському родовищі (введена в експлуатацію у квітні 1986 р.) - з глибини 4650-4742 метрів вона давала понад 200 тонн нафти при 12-міліметровому штуцері.
    1986 рік - відновлено розвідувальні роботи на Коханівській площі. У грудні введено в експлуатацію свердловину "Коханівка-26", яка дала 10 тонн високов'язкої нафти за добу. Згодом пробурено інші свердловини.
© НГВУ "Бориславнафтогаз" 2004-2013